Mennonite Architecture A

Mennonite Centre Homepage Title page Introduction Chapter 1, Chapter 2, Chapter 3, Chapter 4, Chapter 5, Chapter 6, Chapter 7, Chapter 8, Chapter 9, Chapter 10, Chapter 11, Chapter 12, Chapter 13, Chapter 14, Chapter 15, Chapter 16, Chapter 17, Chapter 18, Chapter 19

Колонія Язиково
Розділ 12
Загальний огляд
Язиково розмістилася на північ від колишньої колонії Хортиця. Вона була заснована в 1869 р. як перша менонітська дочірня колонія після запровадження земельної реформи 1861 р. 8 листопада 1868 р. Хортицька колонія придбала у графині Варвари Коскуль 7 153 десятини земельних угідь, сплативши за них 240 000 карбованців. Назва Язиково походила від прізвища попереднього власника землі. Пізніше землі збільшились за рахунок купівлі інших приватних господарів. Колоністи заснували чотири села: Ніколайфельд, Францфельд, Адельсгайм та Айхенфельд. З Хортиці сюди переселилося 146 родин, які отримали по 50 десятин землі вартістю 33 рублі за кожну. В 1872 р. меноніти ще додатково докупили 1 500 десятин від графині Євгенії Морозової. За цю землю селяни заплатили 70 500 карбованців. На ній вони заснували село Хохфельд, у якому оселилося 30 менонітських родин з сіл Ной-Остервік та Айнлаге Хортицької колонії. Кожна родина отримала по 50 десятин землі.
Петерсдорф було засновано в 1833 р. як приватне землеволодіння. Пізніше воно, як і наступні два – Паульсхайм та Райнфельд, стало частиною колонії Язиково. В 1873 р. адміністративним центром Язиково стало село Ніколайфельд. Загальна територія колонії становила 14 427 десятин угідь, 8 600 з яких були у власності селищ. Решта належала приватним фермерам.
Села були спроектовані за типовим менонітським планом, подібно до Хортицької традиції. Головна, частіше єдина вулиця села проходила паралельно до річки, а по обидва боки її містилися подвір’я селян. Угіддя сіл Адельсгайм та Айхенфельд простягалися аж до р. Дніпро. До території входив ще 123-десятинний острів Таволжанський. Колонія з часом розбагатіла, і люди могли собі дозволити замінити перші примітивні хатки на постійні цегляні будинки. На початку ХХ ст. у колонії Язиково проживало 440 менонітських родин, загальна кількість мешканців становила 2 200 осіб. У період Громадянської війни села пройшли через страждання та розорення. У селі Айхенфельд за одну страшну ніч було замордовано 82 мешканці. Решта втекли та оселилися по сусідству, утворивши нове село Хохфельд. Згодом усі села та землеволодіння колективізували.

Список сіл колишньої колонії Язиково:

Назва поселення	Інша назва	Сучасна назва
Адельсгайм (1869)	№ 3	Долинівка
Айхенфельд (1869)	№ 4 / Дубівка	Новопетрівка
Ніколайфельд (1869)	№ 1	Миколай-Поле
Францфельд (1869)	№ 2 / Варварівка	Миколай-Поле
Хохфельд (1872)	№ 5 / Морозово	Морозівка

Після 1873 р. інші маєтки теж стали частиною колонії Язиково:
Маєток	Інша назва	Сучасна назва
Паульсгайм	Павловка	не існує
Петерсдорф	Надєждовка/Петершівка	не існує
Рейнфельд	Єленовка	не існує

Адельсгайм
Село Адельсгайм засноване у 1869 р. Сюди з різних сіл переселилися 38 менонітських родин з колонії Хортиця. Кожна родина отримала по 50 десятин землі. Село розмістилось уздовж невеликого струмка, який впадав у р. Дніпро. Вулиця проходила паралельно до води, а по обидва її боки містилися сільські садиби. На струмку збудували греблю, завдяки чому утворилась невелика заводь. У Адельсгаймі діяла школа, але не було церкви. Селяни належали до Менонітської церкви с. Ніколайфельда, але іноді богослужіння відбувалися у будинку школи. Крім цієї громади, існувала ще й невелика конгрегація Менонітської Братської церкви. В 1880 р. у селі спалахнула пожежа, яка знищила 15 садиб. Згодом у Адельсгаймі почали працювати різні промисли. В 1910 р. село мало дві цегельні (О. Квірінга, О. Сіменса), продуктовий магазин (Й. Тіссена), млин (Ф. Функа), а через три роки тут відкрився тютюновий магазин. Продуктовий магазин перейшов у власність П. Вільмса. В 1918 р. село налічувало 64 господарства на 2 000 десятинах землі з населенням 334 особи. На сьогоднішній день в колишньому Адельсгаймі збереглося лише кілька менонітських споруд. Нині село має назву Долинівка. На місцевому кладовищі віднайдено декілька могил.
1. Споруда сільської школи
Школа розмістилася неподалік від центру. Ймовірно, що побудували її відразу після заснування селища в 1869 р. За традицією, споруда стояла паралельно до вулиці. Будинок збудований з цегли. Вікна прикрашали дерев’яні різьблені рами та ставні. Ця школа відрізнялась від інших хортицьких шкіл формою даху. Дах був високим та спадистим, вкритим бляхою (металом), у той час, як інші школи колонії Хортиця мали фронтони і були криті черепицею. Школа ділилася на дві частини: з одного боку містилося житло вчителів, а з іншого – дві класні кімнати, які розділялися рухомою перегородкою. У неділю ця перегородка розсувалася, і у великій кімнаті проводилися богослужіння. Будинок зберігся, хоча й потребує ремонту. З одного боку колишньої школи тепер розмістився магазин, інше приміщення – пустує.
2. Кладовище
Ідентифіковані такі нагробки:
• Арон Лен
9 травня 1838 – 4 травня 1906
• Марія Лен (з родини Сіменс)
12 вересня 1845 – 4 червня 1911
• Маргарета Петерс (з родини Лепп)
23 грудня 1840 – 30 квітня 1911
• Якоб Вільмс
12 вересня 1820 – 9 червня 1903

Назва поселення	Інша назва	Сучасна назва
Адельсгайм (1869)	№ 3	Долинівка
Айхенфельд (1869)	№ 4 / Дубівка	Новопетрівка
Ніколайфельд (1869)	№ 1	Миколай-Поле
Францфельд (1869)	№ 2 / Варварівка	Миколай-Поле
Хохфельд (1872)	№ 5 / Морозово	Морозівка

Після 1873 р. інші маєтки теж стали частиною колонії Язиково:
Маєток	Інша назва	Сучасна назва
Паульсгайм	Павловка	не існує
Петерсдорф	Надєждовка/Петершівка	не існує
Рейнфельд	Єленовка	не існує

Айхенфельд
Село засноване у 1869 р. 38 родинами з різних сіл колонії Хортиця. Кожна сім’я отримала по 50 десятин землі. Село знаходилось поруч з невеликою річечкою, яка впадала у р. Дніпро. Вулиця проходила паралельно до річки. По обидва боки розмістилися садиби селян. Школа стояла у центрі, а до неї примикав цвинтар. У селі не було окремої церковної споруди, оскільки більшість мешканців належали до громади Менонітської церкви с. Ніколайфельд. Іноді, при необхідності, богослужіння відбувались у приміщенні школи. У с. Айхенфельд функціонувала фабрика черепиці (власник Заватскі), кузня (Фрезе), продуктовий магазин та магазин тканин, що був філією магазину Товариства споживачів у с. Ніколайфельд. В 1913 р. населення налічувало 307 осіб.
В 1919 р. на с. Айхенфельд напали загони армії Н. Махна. 83 мешканці села були замордовані. Махновці нібито відплатили селянам за створення у Айхенфельді загону самооборони. Загинуло більшість чоловіків села. Наступного ранку жінки та діти втекли через болота до сусіднього села Адельсгайм. Тіла вбитих були поховані через кілька днів. Ті, хто зумів врятуватись, не могли примусити себе повернутись до рідного села. Поступово будинки у покинутому селі були розграбовані, а потім зайняті іншими селянами – не менонітами. Оскільки садиби були завеликі для нових мешканців, вони розібрали більшість з них для того, щоб збудувати менші хати. Решту будівель спалили. В 1921–1922 рр. колишнім мешканцям Айхенфельду запропонували заснувати нове село за кілометр від Хохфельда. Більшість менонітів залишилися там, де раніше прижилися, а нове село заселили безземельними селянами з с. Хохфельд.
До сьогоднішніх днів у колишньому с. Айхенфельд не залишилося ані сліду від менонітських поселень. На згадку про ту жахливу різню у селі нащадками, менонітами з Канади та США, в 2001 р. був поставлений пам’ятник.
Пам’ятний знак запроектував дизайнер Пол Епп ( Торонто, Канада). На ньому нанесено текст німецькою та українською мовами:

“На вічну пам’ять менонітам, жертвам масової різні
у волості Миколай-Поле, у період Громадянської війни 1919–1920 рр.
Тут у 12 братських могилах поховано 76 чоловіків та 6 жінок з села Айхенфельд/Дубівка, вбитих у ніч з 26 на 27 жовтня 1919 р.
Село Хохфельд / Морозівка – вбито 13 чоловіків та 3 жінки,
село Францфельд / Варварівка – вбито 11 чоловіків,
село Петерсдорф – вбито 9 чоловіків,
інші села волості – вбито 17 чоловіків та 1 жінку...
“...вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи...”
Книга Пророка Ісаї 2:4
Споруджено на знак скорботи та примирення родичами жертв та друзями менонітської історії. Травень 2001 р.”
Хохфельд
Село засноване у 1872 р. 30 менонітськими родинами із сіл Ной-Остервік та Айнлаге колонії Хортиця. Хохфельд знаходився приблизно на відстані кілометру від невеликої річки. По обидва боки сільської вулиці містилися садиби селян. У Хохфельді була сільська школа, але не було церкви. Мешканці належали до прихожан сусідньої менонітської церкви у с. Ніколайфельд. В 1910 р. у селі вже діяли деякі промислові підприємства: цегельня (Б. Гізбрехта, Д. Вібе), борошняний млин та олійня (Й. Еппа), продуктовий магазин та крамниця тканин. На 1918 р. населення села зросло до 300 осіб, площа земельних угідь становила 1 900 десятин. До наших днів у Хохфельді, а нині село називається Морозівка, збереглося декілька менонітських споруд. На кладовищі вдалося знайти лише кілька нагробків. 16 мешканців Хохфельда були вбиті махновцями. Їх імена викарбувані на пам’ятнику у с. Айхенфельд. У наш час в селі почалося формування нового німецького поселення.
1. Будівля сільської школи
Будівлю зведено у 1878 р. паралельно до вулиці. Головний вхід розміщено з тильної частини будівлі від подвір’я. Будинок мав подібні до інших арочні вікна на бокових фронтонах – типові для шкіл колонії Хортиця. Будинок збудовано з цегли, з лаконічним орнаментом. Над вікнами знаходилось дерев’яне різьблене обрамлення. Будинок нещодавно був відремонтований. Сьогодні він використовується як церква та громадський центр села. Автентичний дах був замінений на шиферний. Споруда знаходиться в незадовільному стані.
2. Менонітський будинок
Колишній менонітський будинок збудовано у 1875 р. Він подібний до інших споруд колонії. Фасад прикрашають пілястри, що знаходяться на кутах та між вікнами. Конструкція даху не є автентичною. Вірогідно, дах перебудовували у пізніші часи. Фронтон теж було перебудовано – він, як і дах, став нижчим. Фламандська кладка цегли – клінкер, залишилась автентичною. Новий дах вкрито шифером. Нинішні господарі свідчать, що автентичними залишились фронтонні вікна, внутрішні балки стелі та дерев’яні двері. На фронтоні зберігалась дата спорудження будинку.
3. Менонітський будинок
Цей колишній менонітський будинок збудований з тієї ж цегли, що і решта помешкань у селі. Кладка нижніх стін також є подібною до інших. Кути прикрашені пілястрами, а під дахом розміщено декоративний карниз. Нижні вікна мають дерев’яне різьблене обрамування та ставні. Конструкція даху змінена, фронтони опущені. Дах вритий шифером. Будівля нині зберігається у задовільному стані.
4. Менонітський будинок
Цей колишній менонітський будинок відрізняється від усіх інших з колонії Язиково. Декор стін простий, а вікна не мають дерев’яного обрамування. Дах, як і у попередніх будівель, перебудовували, зробивши його нижчим. Тепер він вкритий шифером. Фронтонні вікна – автентичні, але їх арки дуже неглибокі. Довкола них – незвичний цегляний, а не дерев’яний орнамент. Будинок знаходиться у доброму стані.
5. Менонітський будинок
Цей колишній менонітський будинок розмістився паралельно до вулиці. Його стіни вкриває гарний цегляний орнамент. Дах будинку було перебудовано та вкрито шифером. Певний період будинок використовувався як сільський клуб. Згодом тут організували зернофуражний млин. За цим призначенням споруда використовувалась довгий час. Нині будинок знаходиться у дуже поганому стані.
6. Менонітський будинок
Будинок стоїть перпендикулярно до вулиці і відповідає типовим рисам архітектури менонітської колонії. Від інших будівель його відрізняє єдине вікно на фронтоні. З боку будівля має маленькі півкруглі віконця. Фронтонне вікно виконане у готичному стилі. Це робить його подібним до вікна культових споруд. Будинок все ще у доброму стані.
7. Кладовище
Ідентифіковано наступні нагробки:
• Анна Классен (з родини Паульс)
17 вересня 1843 – 6 травня 1906
• Ісаак Классен
11 серпня 1884
та його дружина
Сара (з родини Берген)
11 жовтня 1887
На цвинтарі знайдено ще два, майже понищені нагробки без написів. Один з них настільки заглиблений у ґрунт, що напис неможливо прочитати.
Ніколайфельд
Село Ніколайфельд засноване у 1869 р. і назване на честь імператора Миколи І. Його започаткували меноніти, які до того мешкали у різних селах колонії Хортиця. Село розмістилося на відстані одного кілометра на південь від с. Францфельд, заснованого у той же час. За Ніколайфельдом було закріплено визначення «поселення номер 1». Село мало одну вулицю, садиби містилися по обидва її боки. Неподалік від села протікав невеликий струмок. Ніколайфельд був адміністративним центром колонії Язиково, де розмістилася волосна управа. Невдовзі у селі з’явилася школа. В 1910 р. тут функціонували продуктовий магазин та крамниця з продажу тканин – власність Товариства споживачів у м. Нікополі. Товариство мало філії магазинів у с. Хохфельд та Айхенфельд. У селі були також книгарня, магазин канцтоварів (Д. і О. Гамма), борошняний млин (П. Шульця). В 1913 р. у Ніколайфельді відкрилася аптека (Й. Петкау), дві столярні майстерні (О. Вілера, Й. Діка). В 1918 р. кількість населення складала понад 200 осіб, а площа земельних угідь дорівнювала приблизно 1 600 десятин. У 1919 р. махновці вбили одинадцятеро селян – мешканців Ніколайфельда. Прізвища жертв написані на пам’ятному знаку у селі Айхенфельд. В 1908 р. назву села змінено на Миколай-Поле.
1. Будівля Менонітської церкви
Менонітська громада Ніколайфельда заснована у 1869 р. як філія Хортицької Менонітської церкви. Коли в 1886 р. меноніти прийняли рішення започаткувати у колонії Язиково нову церкву, її будівництво розпочали у Ніколайфельді, який був територіальним центром колонії. Поселенці утворили Комітет з будівництва, до складу якого обрали по одному представнику з п’яти сіл. Головою Комітету призначено Пітера Тевса з Ніколайфельда. Проект церкви належав Дитріху Ремпелю, майстру-столяру з фабрики «Лепп і Вальман», що на Хортиці. Він підготував усі потрібні документи і отримав дозвіл від місцевої влади на будівництво, яке розпочалося навесні 1887 р. Споруда мала розміститися у східному кінці вулиці, паралельно до неї. Усі будівельні матеріали прихожани купили за власний кошт. Також мешканці зібрали гроші на будівні роботи. Ці пожертвування покрили майже всі витрати, і будівництво закінчилося з невеликим боргом. Споруда розміром 19 х 28 м була цегляною. Зовнішні стіни згодом були вкриті штукатуркою та прикрашені декоративними деталями. Псевдоготичні вікна будинку розмістилися досить низько до землі, і це створювало незвичне враження. Спадистий дах було вкрито черепицею. Вхід до церкви розташовувався на південному боці, а кафедра стояла на підвищенні біля північної стіни. Зала забезпечувала 300 сидячих місць. Оскільки центральний прохід був дуже широким, під час спеціальних подій його можна було робити вужчим та збільшити таким чином кількість місць для прихожан. Чоловіки сиділи по лівий бік від проходу, жінки – по правий. Підвищення було заввишки один метр. Настоятель сидів по лівий бік від кафедри, хор – по правий. Кафедра була піднята на додаткову сходинку. Перше урочисте богослужіння відбулось 16 жовтня 1888 р. Пітер Тевс вручив проповіднику, Генріхові Еппу, символічні ключі від нової церкви. Епп відкрив головні двері церкви, першим зайшов у будівлю, і за ним послідкували усі прихожани. На урочистій службі було багато гостей та лунали промови. За часів Радянської влади церкву перетворили на зерносховище. Сьогодні у ній міститься спортивний зал школи. Дах вкритий шифером, а зовнішні стіни нещодавно пофарбовані.
2. Споруда середньої школи
15 листопада 1905 р. у Ніколайфельді відбулося засідання організаційного комітету, який прийняв рішення взяти позику 15 000 рублів на будівництво середньої школи. Гарантами виступили переважно великі землевласники. Деякий час комітет не міг вирішити проблему збору коштів, тому громада навіть затрималась з поверненням позики, що було досить нетиповою ситуацією для зазвичай пунктуальних менонітів. Згодом члени конгрегації призначили комітет, відповідальний за будівництво школи та житла для вчителів. Останнє передбачалось розмістити під одним дахом. Кошти збирали з усіх мешканців: селянин мав заплатити по 10 копійок з кожної десятини землі, а землевласник – по 5 копійок. За будівництво відповідав архітектор Петер С. Петерс із с. Айнлаге. Школу відкрили пізно восени 1906 р. Перший набір складався з 100 учнів. Школа розмістилася неподалік від церкви. Землю, на якій її збудували, подарувало село Ніколайфельд. Триповерхова споруда школи розміром 15 х 44 м розмістилась паралельно до вулиці. Її центральна частина трохи виходила за лінію фасаду. Головний вхід прикрашали різноманітні псевдоготичні арки. На першому поверсі був запроектований гуртожиток для 50 учнів, а на другому – 4 класних кімнати, учительська, кабінет для занять з фізики та великий зал, який за потребою використовували або як актовий, або як спортивний. Шкільна бібліотека мала гарну колекцію літератури німецькою та російською мовами. Сходи вели у невелике приміщення на третьому поверсі. З обох кінців задньої частини будівлі школа мала одноповерхові добудови розміром 12 х 15 м. У них розмістилися квартири вчителів.
Декор зовнішніх стін будинку був досить вишуканим та різноманітним. Оскільки призначення поверхів було різним, оздоблення першого та другого поверхів головного фасаду відрізнялись. Тильні крила також були декоровані в інший спосіб, що відрізнявся від декору фасаду. Незважаючи на таку різноманітність, в цілому декор споруди був витриманий в одному стилі і виглядав гармонійно.
Після Першої світової війни тут відкрили Сільськогосподарську школу, яка після колективізації була перетворена на колгоспну школу. Наступний раз будівля стала менонітською школою в 1943 р. Тоді у 10 класах працювало десятеро вчителів. До наших днів будівля залишилася у доброму стані. Цегляні стіни зафарбовані у блідо коричневий колір. Кахельна підлога коридорів та холу залишилася автентичною. Плитка викладена шаховим візерунком у коричневому та білому кольорах. Черепиця – єдина деталь будівлі, що не збереглася. Замість неї дах вкрили шифером. До наших днів навіть збереглася цегляна огорожа. Споруда досі використовується як школа.
3-4. Житло для вчителів
Житлові приміщення були частиною шкільного комплексу і складались з двох квартир. Декор зовнішніх стін доповнював загальний стиль орнаменту, але він не був таким вишуканим як головний фасад. Згодом стіни у цій частині будівлі пофарбували, а черепицю замінили шифером. Будівля використовується і тепер.
5. Стайня
На території школи раніше знаходилось кілька стаєнь та стодол, але збереглася тільки одна споруда стайні. Декоративна кладка будівлі повторює основний орнамент ансамблю. Лише двосхилий дах та обшиті деревом фронтони роблять будівлю схожою на стайню. Дах нині покритий шифером.
6. Будинок пошти
Колишній будинок пошти розміром 13 х 36 м розмістився у західній частині вулиці на південь від середньої школи паралельно до вулиці. Стіни були зведені з цегли, а вікна мали дерев’яне декоративне обрамування. Автентична конструкція даху, схоже, була змінена, а сам дах згодом перекритий шифером. Нещодавно були знесені цегляні ворота-стовпчики, що вели на подвір’я. Після Громадянської війни у споруді пошти відкрили пологовий будинок. Тепер тут міститься поліклініка.
7. Зерносховище Классена
З усієї великої садиби Йоганна Классена збереглося лише цегляне зерносховище. Схоже, що колись весь комплекс садиби був збудований в однаковому стилі: кладка стін – клінкер, вікна – арочні. Хоча будівля кілька разів перебудовувалася, нині вона знаходиться у незадовільному стані. Черепиця даху замінена шифером, фронтони обшиті вертикальними дерев’яними дошками. Частина вікон замурована, а стіни підперті масивними цегляними контрфорсами.
8. Сільська школа
Імовірно, що сільську школу побудували одразу після заснування села. Вона була розміщена паралельно до вулиці і була типовою будівлею менонітської школи. Зводили її з цегли. Уздовж карнизу будинок мав декоративний орнамент, а між вікнами споруду прикрашали пілястри. Після революції тут працювала колгоспна, а не менонітська школа. Сьогодні частину будинку займає гастроном. За час свого існування будівля видозмінювалася. Автентична черепиця поступилася місцем шиферу, фронтони були закриті дошками, декоративне дерев’яне обрамування вікон та віконниці розібрали, стіни побілили, а вхід – перебудували.
9. Кладовище
Ідентифіковано наступні нагробки:
• Петер Енц
25 жовтня 1848 – 13 травня 1892
• Сара Енц (з родини Дік)
21 жовтня 1836 – ... квітня 1912
• Яків Енц
30 червня 1841 – …
• Агнетта Енц (з родини Янцен)
6 листопада 1849 – 12 травня 1911
• Ісаак Фрізен
23 травня 1820 – 23 квітня 1904
• Катаріна Фрізен (з дому Екерт)
23 червня 1806 – 30 червня 1888
• Катаріна Фрізен (з родини Петерс)
4 грудня 1848 – 10 грудня 1895
• Корнеліус Фрізен
11 жовтня 1845 – 1 березня 1916
• Катаріна (з родини Пеннер)
13 вересня 1843 – 2 грудня 1892
• Даніель Петерс
1 серпня 1844 – 17 вересня 1905
• Генріх Петерс
1 квітня 1828 – 8 грудня 1899
• Марія Петерс (з родини Янцен)
25 червня 1828 – 6 червня 1900

Петерсдорф
Петерсдорф засновано у 1833 р. як приватне помістя Даніеля Петерса. З 1873 р. Петерсдорф – селище у складі колонії Язиково. Нині на цьому місці поселення не існує, але на його місці були знайдені наступні нагробки:
• Йоганн Петерс
29 листопада 1833 – 11 квітня 1906
• Гелена Петерс
(з родини Гільдебранд)
7 вересня 1864 – 11 березня 1908
Францфельд
Село засноване у 1869 р. Першими поселенцями були 34 родини, які прибули із різних сіл колонії Хортиця. Францфельд знаходився на східному березі великого ставу, створеного попереднім власником для розведення риби. У селі залишився жити пастух на ім’я Франц, який працював на попереднього господаря. Він був добрим знахарем-костоправом та добре знався на травах, отже часто лікував колоністів. На знак подяки мешканці назвали село Францфельдом. Село також мало порядковий номер 2. На головній вулиці з обох боків містилися садиби колоністів. По мірі розростання село збільшилось ще на кілька бокових вулиць. Поблизу центру містилася школа, яку збудували у перші роки історії села. У північній частині був зведений вітряний млин. В селі також функціонували механічний млин (Д. Леткеманна), великий магазин (О. Віллера), цегельня (Г. Вольфа). В 1908 р. місцева громада збудувала будинок для приймальні доктора та для аптеки. У тому ж році у Францфельді почало працювати торгове представництво, яке імпортувало та продавало сільськогосподарські машини з Німеччини. У селищі знаходилась контора страхового агента, який продавав канадські страхові поліси. До 1918 р. населення села зросло до 500 осіб, а загальна площа угідь складала 2 000 десятин. У 1908 р. назву села змінили. З того часу Францфельд іменували Варварівкою. Сьогодні це село є частиною Миколай- Поля, і у ньому все ще можна побачити декілька менонітських споруд.
1. Менонітський будинок
Цей колишній менонітський будинок збудовано у 1909 р. Його конструкція є досить типовою для будівництва у Язиково та колонії Хортиця. Будинок прикрашають арочні вікна та декоративна цегляна кладка. Єдине, що його відрізняє – це третє, маленьке віконце, що розташовано на фронтоні над двома більшими вікнами. Арка над ним випукла, а підвіконник прикрашає цегляний орнамент. Нижні вікна будинку мають фарбовані різьблені рами та ставні. Тепер нижня частина стін будинку помальована, а автентичний дах замінено на шифер. Стан будинку задовільний.
2. Менонітський будинок
Будинок збудовано у 1913 р. Він має вигляд типової для менонітів житлової споруди. Арки двох вікон на фронтоні випуклі і створюють ефект “брів”, підвіконники підтримуються декоративними цегляними консолями. Кути будинку, а також міжвіконний простір фасаду прикрашені цегляними пілястрами. Рами нижніх вікон пофарбовані, на деяких збереглися дерев’яні ставні. У будинку мешкають люди.
3. Споруда сільської школи
Школа збудована в 1872 р. Вона розміщена паралельно до головної вулиці у східній частині села. Вхід знаходиться з боку двору за школою. Будівля, завширшки 11 м та завдовжки 25 м, зведена з цегли. Вікна мали гарне різьблене обрамування. Більшість вікон, що виходять на подвір’я, такого обрамування не мають. Вірогідно, воно було втрачено пізніше. Фронтонні вікна є типовими для споруд регіону. В 1925 р. у школі навчалося 63 учні, працювало двоє вчителів. Споруда більше не функціонує як школа. Будинок нещодавно перебудували, поставили нові вікна та дах. Нині тут міститься церква.
4. Менонітський будинок
Був збудований паралельно до вулиці і нагадував інші будинки колонії Язиково. Декор над арочними вікнами фронтону та карнизу виглядає особливо вишуканим. Будинок з часом перебудовувався. Дерев’яне обрамування вікон зняте, нижня частина стін пофарбована, а дах викладено шифером. До будівлі зроблено прибудову.
5. Магазинний комплекс
Ця будівля розмістилася у східній частині сільської вулиці, недалеко від центру колишнього села Францфельд. Комплекс створив О. Віллер з с. Нойенбург відразу після заснування села. Після його смерті, у 1905 р., магазин закрили. Три роки пізніше діяльність магазину відновив Й. Нойфельд, який орендував його у нових власників – родини Франца Петера. Петери також володіли великим земельним маєтком. Коли у 1923 р. вони емігрували до Канади, то залишили комплекс братові жінки Петера – Йоганну Віллеру. Віллер здавав комплекс в оренду різним організаціям та приватним особам. Будинок, що знаходився найближче до вулиці, використовувався під магазин. Його розміри становили 10 х 18 м. Стіни будинку цегляні та вкриті штукатуркою. Дах з часом замінили на шиферний. Після 1930 р. магазин перестав функціонувати, але у наші часи тут знову відкрили крамницю.
Інший будинок розміром 12 х 20 м, що розташований на північ від магазину, колись був житловим. З задньої частини будинку знаходиться невеличка прибудова. Боковий фронтон вкривають дерев’яні вертикальні дошки. Дах покритий шифером. У 1930 р. в ньому розмістили контору місцевого колгоспу, а у наш час тут знаходиться склад. У найвіддаленішому від вулиці будинку містилася стайня. Пізніше її перетворили на зерносховище. У будівлі, розташованій за магазином, колись була молочарня. Кладка цього невеликого будинку є дуже гарною, але він перебуває у незадовільному стані. Сьогодні обидва будинки використовуються як склади.

6. Менонітський будинок
Будинок збудовано паралельно до вулиці. За пропорціями та зовнішнім виглядом він нагадує інші будинки колонії Язиково. Особливо прикрашені фронтонні вікна. З часом споруда зазнала змін, і до фасаду зробили прибудову. Віконне обрамування зняли, нижню частину стін пофарбували, а черепицю замінили на шифер. Будинок досі зберігається у доброму стані, й у ньому живуть люди.
7. Менонітський будинок
Арочні вікна, дерев’яні різьблені рами та ставні роблять цей будинок типовим для загальної архітектури колонії. Він досі перебуває у доброму стані. Його кілька разів перебудовували. Нижню частину стін пофарбували у білий колір, кутові пілястри – у зелений. Це підкреслює орнамент цегляної кладки. Дах вкрито шифером.
8. Будинок пошти-аптеки
Цей будинок стояв паралельно до головної вулиці. Кладка зовнішніх стін вишукана, особливо довкола вікон та дверей, а також по кутах та на карнизі. Спадистий дах будинку, нині вкритий шифером. У ньому, як і раніше, розміщена аптека (у північному крилі), а навпроти, у південному крилі, працює поштове відділення. Будинок все ще знаходиться у відносно доброму стані. В інтер’єрі збереглася автентична кахляна підлога.
9. Кладовище
На цвинтарі знайдено та ідентифіковано декілька менонітських нагробків:
• Йоганн Дік
3 червня 1839 – 8 серпня 1901
• Сара Епп (з родини Радекоп)
… 1865 – … 1909
• Марія Унґер (з родини Геппнер)
10 лютого 1839 – 2 грудня 1903
• Давид Вельк
30 липня 1839 – 29 липня 1902
• Катаріна Вельк (з родини Классен)
15 березня 1847 – 1 серпня 1889